Завтра в розовом...цвете

Наступила моя "болдинская осень"...
Три (вру, два, третье за мои и большие деньги хотело)
издательства прислали приглашения напечататься у них...
но я лентяйкО еще тО...
во-первых это надо выбрать,
во-вторых, я такая перфекционистка, что не выберу...
Поэтому долой думы!
Давайте позавтракаем...
Я люблю утренние фото...Свежая голова, свежая колбаса, яйца, и, конечно, кофе...:)
У сына каникулы...
Сходим в музей природы. Я буду в розово-шоколадном.
Потому что я люблю этот цвет (как оказалось)...)
А завтра? Завтра будет завтра...Чуть - чуть розовинки на скулы злодейки-судьбы...и глядишь все уже не так уныло...;)

Янтарные капли кофейного утра...

"Задача каждого художника — не поддаваться отчаянию, а найти противоядие от пустоты нашего бытия."

В день, когда я решила начать, 

на улице шел густой дождь. 

Хотелось укутаться в плед, 

взять нудную книжку и 

на третьей строчке сверху уснуть...

Но этого не случилось. 

Янтарный день кофейного утра, 

креативной ночи и чувств, 

переполняющих джезву жизни...

вдруг вдохновил меня на это:

А любовь не тонет, любовь не горит...впрочем...

Впрочем, смотря что и как зажечь, как кого осветить...и главное чем? )))
Тут я почитала дневники женщин прошлого и позапрошлого века...
Девушки, ничего не изменилось!...Только обстановка )))
А все тот-же вроде бы сад...три сестры, дядя Ваня и прочее...
И захотелось тихих шепотов признаний...Огня в глазах, волнений в груди...
Все это уже было, но никто не откажется от повторений прекрасного...

В общем...все тут, в фото...;)

Цвет моего окна...

Пост, конечно, о пироге с разноцветными фруктами, овощами и др...

Но с маленьким предисловием, и, конечно, фото..:)

...аромат італійської кухні...

Ніщо мене так не приваблює в кухнях світу, 

як сир та... 

помідори з приправами...

В"ялені помідори.

Рецептів сила силенна!

Але треба чийсь приклад. 

Ним стала моя сестра, 

котра завзято переписувала рецепти моїх подруг і

 вдало реалізувала їх в ...баночки...)))

Треба маленькі помідорчики...Вирізати зернятка, злити з них сік.
Цю м"якоть не викидати, вона згодиться для соусу чи заправки для інших страв.
Скласти щільно на листик, присипати сванською сіллю, або будь-якими травами за власним смаком і в духовку при 90 градусах Цельсія годин так на 6-9 (треба придивлятись, щоб не засохли вщент...але щоб були такі м"яко-висохлі)...

на фото напівготові...треба ще в"ялити...і день на повітрі залишити...

потім в сухі банки скласти шарами, 

перекладаючи порізаним часником...

залити олією будь-якою, можна з варіантами, 

не обов"язково оливкову...

смакуватиме в будь-якому випадку неперевершено!!! 

До м"яса, сиру, макаронів...

На ваш вибір...

Далі фото...люблю естетику..;) )))))

Прості дроби...

-Скільки ти можеш з'їсти хачапурі чи лобіані?
-Ну, десь дві шостих...
-Тобто одну третю?
-Ні, саме дві шостих...

(З діалогу піврічної давнини) )))
А тут прийшов теперішній час. Вчити. Дроби. Прості. З сином.
Поки він там розкладає та вникає в суть...прийшлось розморозити холодильник і виявити, що на початок цього літа в морозильній камері є минулорічні запасики ягід.

І одразу згадались подружчині  клафуті...

Клафуті (фр. clafoutis)  ...

Такі собі  смачнющі хранцюзькі тістечка, чи пиріжки...хто як хоче називатиме...вони бувають солодкі, солоні і які хочеш.
Головне не прогавити випікання.
Яйця, вершки, сир, цукор (якщо солодкий) - змішуємо.
Заливаємо нашу будь-яку начинку - в духовочку і...готово...
Важливо порівну поділити...)))
І з'їсти не більше семи восьмих, чи то трьох четвертих, щоб вистачило всім...;)

devise...в доме...

Обожаю всякие штучки для чего-нибудь, 

наверное, мои внуки, а, может еще и дети, 

будут долго думать, что же это за всякие 

прибамбасы в столах дома их гранмамы...)))